у пошуках good news

Поки Геня відпочиває, займусь-но я писаниною)

Днями прийшло в голову шукати добрих новин. Організували цілу пошукову компанію. Геня шарилась укр.нетівським порталом по регіональних змі, я шукала Україну в світовій пресі. Люди! Це капєц! По-перше, в нас нема жодного сервісу на зразок російського Inopressa, а ті нечисельні видання, які раз на місяць ліниво вдаються до огляду, здебільшого політично упереджені й шукають негативної оцінки. Що ж світ про нас говорить? Ну ясно що! В нас грип, газ і МВФ. Відгадайте, який характер тих публікації? Але чого очікувати, коли ми самі добряче постарались створити жалюгідний імідж. Хоча останнім часом мене вже доймає паранойя, що це ми не самі... Таке враження, що йде цілеспрямована атака на мозок середньостатистичного українця з метою пригнітити, навіяти депресію. І це по всіх фронтах. І з усіх інфо-джерел: від загальноукраїнських до регіональних, на тв, в інтернеті, в сільських газетках з туалетного паперу - усюди гонки за чорнухою. Як не знайшлось "гарячих" новин, краще повторять блювотне старйо. Загнали людей, які щось роблять, в одне місце і дублюють "подвиги" люмпенів. Ви колись давали інтерв'ю? Я часом маю таке щастя. Смішно спостерігати за акулами пера: десь начулися, що треба шукати "перченого", "гостренького" і давай випитувати. А компетентності - нуль. І ж ніколи зайвий раз не підготується, не почитає (хоч вікіпедію:)), щоб питання адекватні задавати, а все доїть з тебе жаління та голосіння. А фіг вам!

Я не чокнута, і знаю, що проблем купа, і не збираюсь самонавіюватись перед дзеркалом: "Все добре, все добре, я сказала, все добре, блін!!! ))" Або як ошпарена імітувати оптимізм. Але і в іншу крайність мене так просто на загнати. Україна класна! І не тільки ТОДІ... за козаків та трипільців (?), а ТЕПЕР. Журналістика в нас скурвлена та жовтушна - це правда, але ж є блоги, жж, соціалки. Треба щось придумати, нє?

Далі буде... )