Дічина з чоловічим іменем (продюсерські раунди)

Після "перевиборів" українського євробачення всі кинулись шукати - хто така Альоша?
Чудове враження справила і її пісня, і голос, що на фоні вторинності і анемічності наших співаків подарувала справжній адреналін. Прикро, що чимало нудаків знову зневажливо пхекає. Мені здається, що ті нудаки-чоловіки, які відсиджують задницю, щоб спустити свою жовч у всесвітню мережу, - це релікти колишнього СРСР з його псевдовеличчю. Їм завжди треба бути першими, надувати щоки. Немала (але й невелика) наша країна з дуже скромними досягненнями, яка важко хекає, доганяючи швидку цивілізацію, чомусь, на їхню думку, повинна бути у числі лідерів всіх спортивних і мистецьких конкурсів, що підживлюють масову свідомість. Просто участь і просто добротна робота їх величність, бачте, не влаштовує. І завжди ліниве невдоволення - ні, це не те, навіть, коли Данилко запалив жирну Європу, теж не те... Ну коли вже буде те? Мені здається, що навіть до нашимх унікумів Кличків вони мають масу претензій. А чому, мовляв, тільки у дванадцятому раунді нокаут, чому не в другому? Оця гіпертрофована "хотєлка" з атрофованою "могєлкою" - це типова свідомість нашого обивателя.
Давайте порадіємо за це запорізьке чудо з іменем Альоша!

Контрпитання: то виходить, що януковичівська влада, давши нам, плебсу, видовище, зібравши з наших телефонів у свою кишеню пару десятків мільйонів, переконує нас у тому, до чого закликала вірити Юля: "Справедливість є!".
Насправді, ідуть запеклі продюсерські раунди. З перемінним успіхом. У мене викликає подив, чому, скажімо, не були в гостях у Савіка на відборі Ліхута і Повалій чи той же Гришко, ініціатори звертання до "свого" Президента. Ймовірно, що там, всередині, вже також почалась битва з лідером, нашадком графа Бенкендорфа, який так уміло міг випалювати гени свободи. І той Єгорка Бенкендорф, що нині з легкої руки Януковича, отрмав портфель головного Кобзаря сучасності (дивовижно абсурдний сценарій - Бекетові і не снилось!!!) ще покаже себе.

Стоп, я, здається, починаю нудити, як ті "ображені" чоловіки, від яких вже навіть імена забирають... Ймовірно, адміністративні таланти єгорків хоч ці сегменти маскультури зроблять більш живими, ніж вони були досі.
Бо все-таки Альоша - це краще, ніж ретроспекція Лазаровича. Україна виграла. Жінки з чоловічим характером відкривають для неї зелене світло!!!

Уряд від коаліції "Ср...": гендерний погляд.

Ну ось - маємо те, що маємо! І одіозним фігурам знайшлось місце, і великим п-р-р-р-офесіоналам!
І жодної жінки.
Ліквідована і українська мова - бо вона, бачте, теж жіночого роду. То тепер будемо мати ЯЗЫК від другої особи держави, яку вже охрестили Дапашліви.Втім, який там язик, мова у його виконанні - це скоріше унісекс. І ми тепер маємо його слухати?..
Коли йшла з уряду Денісова, то сказала, що забирає з собою мінімум, передусім словник української мови. І дійсно - ця кримчанка ВЧИЛА МОВУ (і хай там ура-патріоти кричать, що недовивчила!). А тепер мову не вчитимуть, її калічитимуть і ґвалтуватимуть. Низький поклін за це Ющенкові.
Але оптимізмом віє від того, що Денісова все-таки забрала свій словник - він їй ще пригодиться? Чи скоро? - "ось де заковика!".

Хоровод шевченківських лауреатів

Вчора президент мав 2-хвилинну промову в Каневі, але все ж умудрився зробити помилки. Куди дивиться Герман? А помилки ж то знакові по-фрейдівськи. Якщо Шевченко, люд оберігаючи, хотів "на сторожі поставити слово", то Яник, що "для людей", вирішив поставити слово "в сторонІ", і в кОлі". А що ж - правильно, щоб регіонали не шпортались за всякі там слова.
ПисЯтелі вже й так стали в кОло і готові водити гаївки, а якщо треба - і "хороводы", Пагутяк он, чули?, вважає символічним (!) отримання премії на могилі... (на тій самій, де колись сомоспалювався Гірняк!). Невже і донька Костенко не гидує брати урізану премію, щоб жити "скромно", беручи приклад з Шевченка, як вчить великий Яник?
Чим Вам не януковичівське кОло? Хай дякують, що поки ще слово не "НА КОЛІ"!..

Реабілітоване прізвище

Прийшла дівчинка-старшокласниця. Юля. Але довго і вперто не хотіла називати своє прізвище. Та для бланку треба ж... І раптом - розплакалась. І такими гіркими були її слізки!.. Виявляється - прізвище її "Тимошенко". І за це прізвище травлять її у школі. І остання крапля - взуття на ремонт не захотіли прийняти!.. Гладила цю дівчинку по волоссі і думала: нічого, може, тепер взуття вже приймуть. Для когось це прізвище вже реабілітоване.
Чи надовго? Тільки добре було би, якби від цього прізвища плакали не синьоокі дівчатка, а чиновники з синьопрапорної партії.

Це солодке слово "опозиція"!

Проголосували. Світ стає нецікавий. Всі прогнози і прорахунки підтверджуються, навіть кількість голосів. Влада без Юлі - влада безлика. Щонайменше.
Зате опозиція!..
Так що гендерний опір продовжується.
А сьогодні я просто хочу сказати "Дякую, Юля!"
Я далека від ідеалізації цієї пані, теж могла би перераховувати сумнівні рішення і нелогічні вчинки. Проте - з Юлею Україна була РІДНІШОЮ. Вона таки показала чоловікам, що таке невсипуща праця. Кажуть, про якісь там дивіденди... Але хіба є ціна за такий шалений ритм життя, який тримала вона щодня, за ту чорну енергію, яка щодня руйнувала її ауру? Ніякі дивіденди - слава, багатство, успіх -не варті життя. І Юля таки дійсно поклала життя на цю бісову державну машину, яка все ламається і ламається. Юля ніколи не жаліла себе - жоден чоловік не може у цьому прирівнятись до неї.
Дякую Юлі за те, що вона вивчила мою мову і не зрадила їй. Адже це був найбільш переконливий сигнал суспільству - починається інша Україна. Дякую навіть за ті помилки, які вона допускає, вони для мене милі і симпатичні. (А от Азарова слухати просто НЕ МОЖУ, від голосу його, його мови - НУДОТА, і не буду я його слухати, в цьому я певна).
Дякую Юлі за її усмішки, за дитячий сміх, бо це було так просто і зрозуміло - для мене...
Дякую за плаття, чудовий смак. Всі жінки-політики кинулись наслідувати Юлю, але найважливіше в цьому не гроші, а власне смак. Хай Європа вчиться, як повинен виглядати політик!
Дякую, Юля. І пробач за те тавро недовіри, яке поставив на Тебе нікчема Ющенко, а далі продовжують роздмухувати "великі національні мислителі".
Важко. Але цього не вдалось уникнути нікому, хто дійсно ХОЧЕ і МОЖЕ щось зробити для України.
Тому сьогодні не такий вже сумний день. Будьмо!