Ах, обмануть меня нетрудно,
я сам обманываться рад...
Чесно кажучи, Ющенко мене вже давно не дивує. Після встановленого діагнозу маємо тенденції, які підтверджують очікувану деградацію. Значно більше мене дивує певний сегмент серед "кефірного" проценту його прихильників. Нібито є підстави для адекватності, кому Бог дав освіту, кому досвід, кому патріотизм, а декому навіть все це разом, але... Ніби їм пороблено щось, бо світ вони бачать під дуже специфічним кутом.
Загалом "месія" Ющенко багато в чому ленініст, а відтак і стратегії він повторює комуняцькі.
Вам здається це абсурдним? Подумаймо:
- ворог зовнішній (Росія) - спосіб мобілізувати внутрішній ресурс;
- ворог внутрішній (дуже довгий перерахунок від леді Ю., який включає абсолютну більшість оточення Ющенка часів Помаранчевої революції - різниця тільки в тому, що до фізичних репресій не дійшов, але риторика на кшталт "зрада" і "зрадники", "вбивці" і "педофіли" - цілком відповідає гучним процесам 30- і 50-х років);
- замість гнітючого пріоритету "класового" з'являється пріоритет "національного" (лиш би не загальнолюдське!);
- помпезне вшанування жертв "революції" та її героїв з відкриттям численних пам'ятників, використання кіно (якого просто зараз практично не існує) та театру (вистави про голодомор у напівпустих залах ідуть мало не по всіх театрах, як колись йшли "про революцію");
- знищення пам'ятників попередньої системи.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар