Тігіпко Колобок

Менопауза після виборів. Найбільш гонорові зараз ті, хто голосував за Тігіпка. Вони себе числять переможцями. А людська природа така, що - хочеться бути переможцями. Тепер всі тігіпкомани ходять з задертими носами, ловлять "пуки" від свого обранця і помаленьку дрейфують у бік Януковича.
Але, хлопчики і дівчатка, не поспішайте! Хочете, я вам казку розповім на ніч про колобкА-ТігіпкА!
Про себе він співає таку пісеньку, але чомусь навіть дошкульні журналісти її вам не озвучують.
Слова там приблизно такі:
- Я від Ющенка втік, коли він мене просив у нього віце-прем'єром залишитись!
- Я від Януковича втік, коли штаб його очолював, а тут Помаранчева революція почалась!
- Я від Юлі втік, коли став у неї радником.
Нарешті останнє:
- І від тебе, наївний електорат, втечу!!!
Котись-котись, Колобок, ще кілька разів обхитруєш довірливих, але врешті Лисичка-сестричка на ім'я "ЦВК" таки з'їсть весь твій круглобокий, рум'яний і духмяний рейтинг. Бо, як кажуть, обманом світ пройдеш, та назад не вернешся. Але то буде пізніше!..
А зараз - гарного маємо Колобка? Помахайте йому ручкою, бо він уже намилився мільярди здобувати у свою кишеньку під вашим гордо задертим носом.

Забужко і малороси

У кожного своє уявлення про малоросів. А для мене сьогодні - це Оксана Забужко. Кажуть, українець - це той, хто інфікований мрією про Україну, ймовірно, нездійсненну, - велику і прекрасну, як Атлантида. А ще - він буде щось робити для того, щоб шукати цю Україну на мапі, рухатись до неї, як колись лицарі шукали незбагненний Грааль. 

А малороси - це ті, хто готові змиритись з сурогатом, фальшю, лиш би елементи українськості мерехтіли де-не-де. Таким президентом-фантомом був для України Ющенко, який надовго зіпсував імідж України, що був високо піднятий Помаранчевою революцією. Скажете - це його заслуга? Ні, це був якраз той рух до України-Атлантиди. Але сіли ми в калошу з таким стерничим. І що тепер? Малороси кричать, що хай в калоші, але все одно з ним треба плисти далі. Бо, бачте, хоч українська мова в нього погана, зате з діда-прадіда, і Москву вже д-у-у-у-же не любить. Боже, як мало їм треба!..

Коли це говорить якийсь вуличний апофігіст, я просто прикриваю ніс. Але коли таку ж позицію і тією самою лексикою висловлює пані, що претендує на звання Першого письмовця України, то... Прочитала її блог, але навіть репліки там залишити не можна, отож і відкрила свою призабуту Тигрюлю.

Мушу з жалем констатувати, що в особі Забужко спостергіємо психокомплес шістдесятництва - заляканість, а з ним і нахабна певність, що вони - месії, володарі особливо "української" істини. Почала читати її останній роман "Музей покинутих секретів". І знову те ж відчуття - текст написаний глибоко закомплексованою людиною. Особливо соромно мені за зверхність і зневагу до російськомовних українців, яку в унісон засвідчують Забужко і Ющенко. Чи може щось бути доброго, коли ця ненависть перекошує обличчя тих, хто претендує на лідерство? Чи можна засуджувати людину, що вона розмовляє тією мовою, якою їй мама співала колискову? Чи можна крутити ніс на вимову тих, хто чесно намагався вивчити цю мову, не задля Ющенка чи Забужко - а задля тієї Атлантиди, гени якої раптом відкриваються?

Завжди обороняла Забужко від її масових нападників, але тепер вони можуть бути втішені: вони разом на президентських виборах скажуть "Так" людині, що, як каже Забужко, не вміє підбирати кадри і т. д. і т. п. А які ще є зобовязання у Президента, як не ті, що називає Забужко як дріб'язок?

Ось приклад застою мислення! Ось приклад бездарної реалізації мрії, яка дуже нагадує постреволюційні 20-ті роки! Закритись у звихненій злобі з намальованим власноруч німбом - такий шлях вони пропонують у завтрашній день!

І якби ще мої друзі не говорили мені, як виступає Забужко за кордоном - вона безпардонно обпльовує Україну, називаючи її зневажливо "ця країна", "ця бездарна країна". Але напередодні виборів письменниця вирішила показати свій "скромний", але неприховано дидактичний патріотизм.

Але у відповідь я скажу їй - "ні". Україна, це правда, не вміє добре говорити українською мовою, і не буде вміти. Але це не трагедія. Головне, не перетворитись в малороса, який пишається своєю українськістю, але мало-мислячий, мало-бажаючий, завжди готовий змиритись з псевдоУкраїною, псевдодемократією, псевдомрією. 

Прощай, Україно малоросів, прощайте, Забужко і Андрухович, які голосуватимуть тільки задля того, щоб насолити якомусь міфічно-роздмуханому кремлеві. Ваш час невблаганно добігає своє останнє коло. А я буду з тими, хто - хай через хащі, хай через помилки, хай через розчарування - але буде йти далі вперед, до іншої України.     

Вузька ширка - широка ширінка

Поля, просто в точку! Фактично ми стаємо свідками, як Великий теоретик зради Ющенко стає практиком. Бог з ним, з цим документом, від якого тепер будуть всі сахатись. Щодня Ющенко їздить по Україні і сипле "аристократичні" перли, характеризуючи Юлю. Що він робить? Агітує за Януковича! (Не за себе ж, та до того ж він в будні - президент, а не кандидат :)). І багатьом саоїм прихильникам він вбив в голову, що Янукович - "наш президент)! Скільки вже вишитих сорочок Янукович привіз з Галичини?
Гендерна психологія, має рацію Поля. Жінку за зраду, навіть уявну, можна за коси тягати, а чоловік... Ну що зробиш - це створіння полігамне. Отож ура-патріоти співають "караоке": "Юля - ширка", а тим часом їх гуру спокійно черговий раз розстібає ширінку...
Врешті, не хочеться опускатись до залякувань, до клятв. Апокаліпсис політичного протистояння, як Карфаген, повинен бути зруйнований. Мені б не хотілось, щоб слово "зрада" залишалось в лексиконі наших політиків як жупел через рік, 5 чи 10. Ймовірно, тільки за Ющенком воно закріпиться в історії. Але краще - хай він вже залишається месією, своєрідним месією, каліфом на час.

вузька ширка?

І що? А де крики "Ширка! Ширка!". А де лавровінчання героя свободи слова, який оприлюднив договір "Янукович-Ющенко". Авжеж! То ж чиста фальшивка (певне, Юля вечорами бавиться). Хоча, звісно, неформальна домовленість - давно не новина. І це ще добре, якщо Ющенко, дійсно, собі виборює пост прем'єра (хоча навіщо він людині, яка публічно заявляє, ненавидить політику). Набагато абсурдніше, якщо він працює на ентузіазмі. Всупереч логіці, моралі, щодня псуючи повітря в інфо-просторі та нерви українців. Щастя, що скоро ця агонія закінчиться!!!

З перших уст 2

Сьогодні в Луцьку був Янукович. Синя хмара впала на центр міста. На трасі пробки. По периметру площі навколо пам'ятника Грушевського численні палатки і молоді люди з прапорами. Вони усміхаються. Кажуть, це психологічний захист. Два дні назад вони стояли з іншими прапорами, зустрічаючи Ющенка.
Людей-слухачів - мало. Ймовірно, їм також заплатили. Ведучий з надмірно артистичним акцентом представляє "лідера партії Ягуковича". Аплодисмнти і свист, але все це непереконливо.
А навколо - суєта суєт Люди біжать до транспорту, тягнуть сумки і дітей за руки, лише трохи дивуючись надміру синього та ряду усміхнених міліціонерів.
За рештою дійства спостерігала з вікна. Буквально через хвилин 15 молоді люди вже йшли до університету, недбадо скручуючи чужі прапори. У руках - сині пакети. Деякі перераховували гроші. Вони отримали прекрасний урок цинізму. А Янукович поїхав далі.
Так ми граємось у демократичні вибори. І так навчаємо молодь викидати з цінісних пріоритетів "громадянську позицію" на смітник. Доволі проблематичним постає питання: і що з нас таких буде?

З перших уст

Сьогодні телефонувала подруга з Луцька. Була вона на зустрічі з президентом. Як і очікувалось, запізнився він в університет на півтора години. Що не очікувалось - частина питань роздавалась заздалегідь з Секретаріата. Півтора години сиділи сивочолі професори і доценти, які залишили своїх студентів - навчальний процес просто зупинився. І для чого? Щоб президент їх (?) повчив, як не треба голосувати. Неважко здогадатись, за кого не можна ні за яких обставин. Хтось з аспірантів, як школяр, ставив хрестик, коли президент згадував "тимошенко" у зневажливому або ненависному тоні. Виявилось - за півгодинний виступ 47 "хрестиків"! Спеціально для цього і їздить він по Україні. А волиняків він учив особливо прискіпливо, позаяк на минулих виборах БЮТ був лідером їхніх симпатій.
От такий собі пастор - пастор зла. Диву даєшся. Йдеш по місту і звідусіль з бігбордів: "Ми зробили!" Хто се, хтосе "Ми"? З Тарасиком своїм удвох чи що? А от все, що "не зробили", то це така-сяка вона. Точно так колись говорила вихователька Саша у дитсадку про мого малого Костика. Мав він чисто президентський характер, поки не відстояв разів двадцять у кутку. А хто ж у куток поставить цього дядю?

Порву

У себе над офісним столиком повісила постер, де Юля з Тигрюлею і надписом "Порву за Україну!" Спостерігаю за обличчями. Дехто насторожений, дехто ображено закопилює губку, по-моєму, на перерві у моїй компанії людей трохи поменшало. Але багато хто, побачивши Юлю, усміхається. Навіть не її симпатики. А таки добре, що наша Юля має почуття гумору. Оті чоловіки - надувають щоки, показують свій дутий месіанізм, ура-патріотизм... А тут - просто і весело: "Порву за Україну". До речі, бачила, як ішли хлопчаки на тренування з постером Юлі і вигукували, хто гучніш, "Порву за Україну".
Правда, є у Юлі один конкурент-гуморист, який "Пісеньку про зайців" співає. Втім, він у всьому непевний, і з національністю, каже, йому не пощастило, по-моєму, зі статтю також...
Емблеми тваринок поступово все більше прилипають до іпостасей кандидатів: їх легко впізнати лише за нагадування - кролик, ведмідь, свиня, тигриця...