24 січня 2010

Український нарцисизм

Дожили ми, слава Богу, що маємо політиків-українців, справжніх українців! Зверніть увагу, Великі патріоти, вчителі нації, напередодні другого туру виборів що кажуть? Моя хата скраю... Хтось там хвалив одного за патріотизм, другого за порядність, третього за державомислення... Де воно? Якщо не я, то хай все пропаде пропадом! Лиш би самому дорватись до влади, хоч маленької...
Фраза "НІ ЗА КОГО" зрозуміла будь-якій кухарці чи Івану-сторожу: це означає "ЗА ЯНУКОВИЧА". Ось так на наших очах так звані "лідери нації" продають МАйдан. І вже готові могорич запити. І якщо ми погодимось з ними, то ми таки дійсно бидло.

23 січня 2010

Тігіпко Колобок

Менопауза після виборів. Найбільш гонорові зараз ті, хто голосував за Тігіпка. Вони себе числять переможцями. А людська природа така, що - хочеться бути переможцями. Тепер всі тігіпкомани ходять з задертими носами, ловлять "пуки" від свого обранця і помаленьку дрейфують у бік Януковича.
Але, хлопчики і дівчатка, не поспішайте! Хочете, я вам казку розповім на ніч про колобкА-ТігіпкА!
Про себе він співає таку пісеньку, але чомусь навіть дошкульні журналісти її вам не озвучують.
Слова там приблизно такі:
- Я від Ющенка втік, коли він мене просив у нього віце-прем'єром залишитись!
- Я від Януковича втік, коли штаб його очолював, а тут Помаранчева революція почалась!
- Я від Юлі втік, коли став у неї радником.
Нарешті останнє:
- І від тебе, наївний електорат, втечу!!!
Котись-котись, Колобок, ще кілька разів обхитруєш довірливих, але врешті Лисичка-сестричка на ім'я "ЦВК" таки з'їсть весь твій круглобокий, рум'яний і духмяний рейтинг. Бо, як кажуть, обманом світ пройдеш, та назад не вернешся. Але то буде пізніше!..
А зараз - гарного маємо Колобка? Помахайте йому ручкою, бо він уже намилився мільярди здобувати у свою кишеньку під вашим гордо задертим носом.

13 січня 2010

Забужко і малороси

У кожного своє уявлення про малоросів. А для мене сьогодні - це Оксана Забужко. Кажуть, українець - це той, хто інфікований мрією про Україну, ймовірно, нездійсненну, - велику і прекрасну, як Атлантида. А ще - він буде щось робити для того, щоб шукати цю Україну на мапі, рухатись до неї, як колись лицарі шукали незбагненний Грааль. 
А малороси - це ті, хто готові змиритись з сурогатом, фальшю, лиш би елементи українськості мерехтіли де-не-де. Таким президентом-фантомом був для України Ющенко, який надовго зіпсував імідж України, що був високо піднятий Помаранчевою революцією. Скажете - це його заслуга? Ні, це був якраз той рух до України-Атлантиди. Але сіли ми в калошу з таким стерничим. І що тепер? Малороси кричать, що хай в калоші, але все одно з ним треба плисти далі. Бо, бачте, хоч українська мова в нього погана, зате з діда-прадіда, і Москву вже д-у-у-у-же не любить. Боже, як мало їм треба!..
Коли це говорить якийсь вуличний апофігіст, я просто прикриваю ніс. Але коли таку ж позицію і тією самою лексикою висловлює пані, що претендує на звання Першого письмовця України, то... Прочитала її блог, але навіть репліки там залишити не можна, отож і відкрила свою призабуту Тигрюлю.
Мушу з жалем констатувати, що в особі Забужко спостергіємо психокомплес шістдесятництва - заляканість, а з ним і нахабна певність, що вони - месії, володарі особливо "української" істини. Почала читати її останній роман "Музей покинутих секретів". І знову те ж відчуття - текст написаний глибоко закомплексованою людиною. Особливо соромно мені за зверхність і зневагу до російськомовних українців, яку в унісон засвідчують Забужко і Ющенко. Чи може щось бути доброго, коли ця ненависть перекошує обличчя тих, хто претендує на лідерство? Чи можна засуджувати людину, що вона розмовляє тією мовою, якою їй мама співала колискову? Чи можна крутити ніс на вимову тих, хто чесно намагався вивчити цю мову, не задля Ющенка чи Забужко - а задля тієї Атлантиди, гени якої раптом відкриваються?
Завжди обороняла Забужко від її масових нападників, але тепер вони можуть бути втішені: вони разом на президентських виборах скажуть "Так" людині, що, як каже Забужко, не вміє підбирати кадри і т. д. і т. п. А які ще є зобовязання у Президента, як не ті, що називає Забужко як дріб'язок?
Ось приклад застою мислення! Ось приклад бездарної реалізації мрії, яка дуже нагадує постреволюційні 20-ті роки! Закритись у звихненій злобі з намальованим власноруч німбом - такий шлях вони пропонують у завтрашній день!
І якби ще мої друзі не говорили мені, як виступає Забужко за кордоном - вона безпардонно обпльовує Україну, називаючи її зневажливо "ця країна", "ця бездарна країна". Але напередодні виборів письменниця вирішила показати свій "скромний", але неприховано дидактичний патріотизм.
Але у відповідь я скажу їй - "ні". Україна, це правда, не вміє добре говорити українською мовою, і не буде вміти. Але це не трагедія. Головне, не перетворитись в малороса, який пишається своєю українськістю, але мало-мислячий, мало-бажаючий, завжди готовий змиритись з псевдоУкраїною, псевдодемократією, псевдомрією. 
Прощай, Україно малоросів, прощайте, Забужко і Андрухович, які голосуватимуть тільки задля того, щоб насолити якомусь міфічно-роздмуханому кремлеві. Ваш час невблаганно добігає своє останнє коло. А я буду з тими, хто - хай через хащі, хай через помилки, хай через розчарування - але буде йти далі вперед, до іншої України.