28 листопада 2009

27 листопада 2009

На перехресті вибору

Подарунків особливих день народження ЮВТ не приніс. Але все рівно у нашому товаристві ми випили гарного коньяку за її здоров'я. А здоров'я їй ой як потрібне. Попереду ще треба витримати скільки ударів, скільки наклепів і звинувачень.
А на відкриту підтримку українці щось не дуже розщедрюються. Я розумію. Виграє вибори Юля - і її прихильникам треба буде нести відповідальність за всі її кроки наступні 8 років. І закиди премудрих фізіономій: ми ж казали, а ви... А можна було би відсидітись, голосно сміятись над усіма промахами Януковича і показувати "чисті руки". Але... НЕ хочу повернення в допомаранчеву Україну. Бути на вершині владної піраміди - значить бути у фокусі мільйонів очей, і очікувати на овації нема чого. Он як рейтинг Обами падає. Прикро, що зараз чути звідусіль про опитування, гадання на кавовій гущі і просто анекдоти щодо "меншого чи більшого зла". Якщо так підходити, значить приректи себе на низьке самоусвідомлення, жалі, голосіння і... невдачі. Президент - є президент, він просто повинен виконувати свої функції, складні, до речі. Але якщо ми його вже спочатку маркуємо Злом... Насправді Президент ще і психолог.
За Ющенка ми мали би бути всі дуже серйозними, виправляти історію в поті лиця, як ленінці на суботнику. За Януковича - пануватиме банальність, відчуження, якась зеківська радість шлунконабивання. За Юлі - буде повільно прищеплюватись ген успішності, віри в свої сили, і ми нарешті почнемо рухатись не задом наперед.
І довго ти стоятимеш на перехресті і чухатимеш потилицю?

25 листопада 2009

"дивлюсь в тебе, як в дзеркало..."

Ніколи не підтримувала позиції: "там, у владі, - всі бовдури (злодії, брехуни тощо...)". Хіба в дитинстві, коли ще слухалась батька:). Не те щоб я вірила, що можновладці бувають "чистими", або воліла закривати на їхні помилки очі. Просто, по-перше, святі - тільки на іконах (хоча і тут Романови пробралися), по-друге, злочини не є такими, поки їх не доведуть в суді, а доти це лише чутки. І головне, хоч і трохи банальне, які ми - такі і вони...
Є в нашому нерозбалованому національними осередками місті така організація - "Союз Українок", яку очолює пані зі Львова. Прекрасно співає, майстриня з вишиванок, Україну любить страшно!!! На Майдані була... Через пару років влаштувалась на роботу у штаб ПР, і не просто так, а першим помічником голови, який всі виступи або починав, або закінчував випадами щодо української мови та інших ніби дорогих серцю союзянки цінностей. А вона продовжувала агітувати і запрошувати на роботу до її шефа (колабористи часто так роблять, щоб самим не сумно було:)) Можливо, щось і щеміло в серці нашої героїні, бо вона недавно влаштувалась на роботу в штаб інший - Нашої України! Хоча найбільш вірогідно, що особливої зміни в координатах не відбулося і різниці вона не відчула. Суть навіть не в назвах та кольорах партій (хоча їхня діаметральність ніби додає певної драматичності), суть у тому, що, як на мене, аморальність наскрізна. Ми показуємо пальцем на Герман, Луценка, Лазаренка..... А всі вони туточки, сусідами "працюють", такі самі як ми, а, може, ми самі? ;)
Але ж кепкувати, критикувати, а часом люто ненавидіти зручніше екранних політиків. Може, це і корисно для психічного здоров'я. Ех, не легка доля політиків! :)

Помаранчеві стрічки від Юлі

Кожного дня злива звинувачень з боку Ющенка в бік Тимошенко наростає. На диво зросла його працездатність. Він готовий безкінечно повторювати, як закляття: вона - катастрофа, вона - Сатана,  робіть, що хочте, але тільки знищіть її. Це головне, задля чого Ющенко почав грати у гру під назвою "Вибори". Це абсолютно звіряча ненависть, від якої просто немає спасу. Навіть нема сенсу запитувати, чи розуміє він, що якби не Юля - Ющенко НІКОЛИ не виграв би вибори 2004 р. Скільки енергії внесла вона у передвиборчу кампанію майданівської доби! Це ж вона навчала нас робити помаранчеві стрічки і зав'язувати їх скрізь, утверджуючи новий час. Я памятаю це добре. У нашому місті (тотально синьому) і досі ще можна знайти дерева, на гілках яких чудом збереглись ці помаранчеві стрічки. І ось - час розплати настав?
Єдине, що тішить: ненависть Ющенка може сприяти росту рейтингу Юлі. Всі ті, хто дав оцінку так званій роботі Ющенка - а був він перед нами 5 років, як на долоні - знають, чого він вартий. І прислухаються до його остервенілих закликів за принципом "навпаки".
І поміж ті ющенківські верески, що нагадують згуки раненого звіра в інтернет-новинах, раптом знаходиш світло і тепло людини, здатної на любов. Прочитала інтерв'ю Ніни Матвієнко, яка давно стала символом України без ніяких виборів і голосуань. Як просто і ясно говорить вона про Юлю! І як ми відвикли від дружелюбності і мудрості у спілкуванні, якщо це стосується політиків. За ці 5 років ми багато чого розучились, і тепер треба вчитись елементарним речам заново. Для початку навчимось не називати сміх "хіхіканням"... А потім, дасть бог, навчимось усміхатись і самі.    

24 листопада 2009

Цілодобові дебати

Температура виборів починає зростати. З ранку до ночі... І дебати перетворюються на азартну гру.
З'явилась така собі соціальна мережа "Politiko". Зібрала вона переважно фанатів Свободи і ВАЮ. У відкритому голосуванні Тягнибок у колосальному відриві. Але час від часу я туди заходжу і вже починаю орієнтуватись у табуні, який перебігає з блогу на блог. Але, на жаль, прихильників Юлі нарахувала зовсім мало. То ж не дивно, що їх там дружно клюють.
Серед місцевих гуру там користується повагою досить толерантна доцент з Києва. Вона виступає з закликами культури спілкування. І таке враження, що до неї прислухаються, що неочікувано. Але мене здивувало інше: як люди можуть не вилазити з полемік по 10 годин в день? Без перебільшення. Наскільки можна бути політично стурбованим? Я легко заводжусь, але там - справжні монстри.
Мораль така: несправедливо буде, якщо соціальну мережу "Politiko" приватизують всерйоз і недовго і вона буде однокольорова. Де наші амазонки? Пора штурмувати цю цитадель!

22 листопада 2009

Майданівське

Майдан - це краще, що було в моєму житті. І чого тепер так багато соромляться, каються, показують себе розумнішими, бо вони, бач, у кущах просиділи, порахувавши на калькуляторі, що Ющенко - лох? І правда лох. Але хіба у нас тоді був інший вибір?
...це краще, що було в моєму житті.
Але навіть майданівське братство/сестринство не склалось. Ковдру розтягують на лоскутки. По пустому Майдані ходить баба Параска. Лжепророк маніпулює цифрами. Юля віртуально присутня тільки на сайті. А ми... Що ми?
Дзень! За нашу і вашу свободу! За Юлю. За те, щоб ми знову відчули певність: разом нас багато!..



21 листопада 2009

Мої 5 коп.

... Дивний Саакашвілі - образили то по-суті його, а він все верещить у Шустера, що образитись маємо ми. Насправді, все якось пішло зразу не так. Ну чого було Ющенкові запрошувати "друзяку", якщо сам у день приїзду поїхав на футбол? Чого їхав на футбол, якщо всі знають, що він нефартовий? Ну чого Путіну здумалось нервово жартувати? І чому завжди за чоловіків має розгрібати Юля?
Для чого взагалі всі ці концерти? Хоче Ющенко "войнушки" з Росією? Ну то не кричав би на всіх кутах, що армія недієздатна. Хоче зібрати в день саміту РНБО (невже так злякався приїзду Путіна???) задовольнився б Турчиновим. Ну ж зайнята Юля! - „зраджує”)))! Самій шкода, що впадаю у такий нахабний тон, але здається ми вже всі стаємо інфікованими зневагою. Скоріше б ця політична агонія закінчилася. Мені здається, головним є те, що Україна показує здатність до дипломатії по-дорослому. Не писульками перекидатися - вести діалоги, будувати плани, ставати партнером, а не вічним відкавкувачем. На жаль, весь той крик не дає обивателю на цьому зосередитись. Але крапля за краплею - і ми в себе повіримо!)

20 листопада 2009

Пустощі Путіна

О, каже Поля, блогери просипаються. Знаєте, яка сьогодні буде головна тема? А-я-я-й, Юля підсміювалась над жартами Путіна про президента.
- Так він ніби не над нашим президентом?.
- Яке це має значення. Бачите, вона посміла УСМІХАТИСЬ!

- Ага, коли в країні оголошений п'ятирічний траур.
- І, звісно, це найважливіша тема, найважливіші результати Ялти!
- І треба було їй жартувати у відповідь, адже вже досвід був...
- Облиш. Хай хоч Вона побуде людиною, з щирою реакцією, дотепами, навіть якщо вони часом невпопад. Ти хочеш, щоб Юля перетворилась на Царівну-несміяну? До біса той надуманий етикет. Ти можеш пояснити, про що думав Ющенко, коли запрошував Міху в той же день, коли в Україну приїжджає для важливих перемовин Путін?
- Чому ж не можу, тактичний хід, провокація, навіть кажуть, вдала провокація.
- А чому лише зрідка пишуть про етичний бік цієї справи? Це по-державницьки, це морально - запрошувати в Україну без найменшої потреби кума, щоб зіткнути лобами президентів держав, які щойно воювали, і досі у стані "холодної" війни? Отримувати демонстративно орден за зброю, якою вбивали росіян? Це нормально? "Гість" у нас, - читала? - некоректний. І це, мовляв, культура Росії. А з українською культурою президента все в порядку?
- Про що ти говориш! Українська логіка проста: те, що дозволено мужику (та ще і "тому, що патріот"), "бабі" зась ("зрадниці, такій-сякій")! Іч...
- Коли я читаю оце "йорзання" доморощених гумористів, які перемивають кісточки Юлі, то відчуваю себе "віником". Бо це мені, тобі, всім нам кажуть: Ану, в кут, там твоє місце, і чекай, коли пригодишся.
- Та ну тебе, в мене й віника вже давно нема.
- Так це в тебе, а наші мужики - орангутанги, вони з печери ще не вилізли. Довести? Скільки разів, я не кажу - на всю країну, а за кордоном, в інтерв'ю, на прес-конференціях, просто газетних статтях Ющенко відверто "поливав" Юлю. Ти бачила переполох в СМІ, дружнє обурення блогерів? Чорта з два!
- Треба було би повибирати ці матеріали, скласти стосами і тицьнути в них носом наших писак-"полютерів", як сліпих котів.
- Оце вже зайве! Буду я для бабофобів старатись! Та й намарно. Хто має очі, той побачить.
      

19 листопада 2009

Ющенко як "кефірний" неоленініст

Ах, обмануть меня нетрудно,
я сам обманываться рад...
Чесно кажучи, Ющенко мене вже давно не дивує. Після встановленого діагнозу маємо тенденції, які підтверджують очікувану деградацію. Значно більше мене дивує певний сегмент серед "кефірного" проценту його прихильників. Нібито є підстави для адекватності, кому Бог дав освіту, кому досвід, кому патріотизм, а декому навіть все це разом, але... Ніби їм пороблено щось, бо світ вони бачать під дуже специфічним кутом.
Загалом "месія" Ющенко багато в чому ленініст, а відтак і стратегії він повторює комуняцькі.
Вам здається це абсурдним? Подумаймо:
- ворог зовнішній (Росія) - спосіб мобілізувати внутрішній ресурс;
- ворог внутрішній (дуже довгий перерахунок від леді Ю., який включає абсолютну більшість  оточення Ющенка часів Помаранчевої революції - різниця тільки в тому, що до фізичних репресій не дійшов,  але риторика на кшталт "зрада" і "зрадники", "вбивці" і "педофіли" - цілком відповідає гучним процесам 30- і 50-х років);
- замість гнітючого пріоритету "класового" з'являється пріоритет "національного" (лиш би не загальнолюдське!);
- помпезне вшанування жертв "революції" та її героїв з відкриттям численних пам'ятників, використання кіно (якого просто зараз практично не існує) та театру (вистави про голодомор у напівпустих залах ідуть мало не по всіх театрах, як колись йшли "про революцію");
- знищення пам'ятників попередньої системи.
Але самовеличання себе "демократом" та брак дієвих методів тоталітаризму призвели до того, що неоленінська ідеологія дає "кефірний" результат. Зате за "месією" ще волочаться натовпи "незрящих" і уповають на чудо. І ця так би мовити "підтримка" спонукає Ющенка до іншої поведінки. Перетворення почалось: спочатку волюнтаризм, який прихильники навіть одобрили; далі авторитаризм, до якого його вони просто підштовхують, а далі... Розумію, що це "антиутопія, але в гіршому випадку вимальовується такий сценарій: частинка "нео" відпадає, як "ніс" з пам'ятника Леніна у Києві. І тоді... Не треба нагадувати історію?
 

 

Футбольний тест

Бачили, як наша збірна грала? Слухали Михайличенка? Думали, як краше, а вийшло, як завжди?.. Хочете, щоб так було на всіх фронтах при бездарному тренері Янику ще 5 років? Тоді погоджуйтесь на мужикократію.
Я - проти.
P. S. І не заздріть бездарній Росії.

17 листопада 2009

Бабофобія не пройде

День почався з неологізма у назвах новин: "Бабократія не пройде". Допис відшліфований аргументами до блиску. Мабуть, стратеги всіх чоловічих штабів працювали. І, мабуть, Супрун і Богословська ідейки ще підкидали. Отже, наступ на Юлін імідж продовжується. Безпречно, десь в глибині ментальності є острах, але, якщо вірити вченим, то ментальність наша скоріше жіночна, ніж чоловіча. Власне, тут йдеться про інше. Хоч іскорку для пожежі знайшли - то ж давайте будемо роздмухувати! Хлопці, запізнились, Ви і не замітили, як давно вже живете в бабократії. Ви думаєте, що ви керуєте вашими жінками? Думайте-думайте. Щодо найвищого істеблішменту. Я вже не кажу про Юлю, Ющенко взагалі всі вищі пости радо віддає жінкам. Очевидно тому, що всі чоловіки з колишньої свити його вже голосно послали і гримнули дверима. Отож приходиться прикриватись жінками ззаду і спереду. А що електоратові від того? 
ЦІлком погоджуюсь з емоційною реплікою якоїсь бабофілки:

У мене репутація "сильної" жінки. Не за красиві очі отримую державні нагороди. Однак - Юлю щиро люблю і підтримую. Стаття - ще один доказ слабкості зграї чоловіків. За браком важелів протидії використовується навітть "стать". Чи можна поважати таку чоловічу логіку і розраховувати на їхню державну мудрість? Ні, кермо держави треба віддавати тільки Юлі. А на подіум або в ліжко - вибирайте за паспортом, вагою, ростом і т. д.


Ну, я, скажімо, державою не обласкана (як і вона мною). Але їй-богу - за кермом фору дам середньостатичному водієві-чоловікові. І не тільки за кермом.
Можна, звісно, і не реагувати на такі міркування. Якби, окрім психології, так вульгарно не випирала фізіологія. Бачте, Юля, мовляв, старіє. Це з легкої руки президента у нас ведуть віковий облік жінкам-політикам. Чорт візьми, придивіться уважніше, а ви молодієте? У кого товстіший шар гриму - у Юлі чи у Яника? Останнього, облізлого і зморщеного, оберігають від дотепів, як колись побитого віспою, висохлого Сталіна. Охорона не дає навіть зблизька знімки робити. Але все ж вони є. І якщо вже ви вибираєте зброю для дуелі, то скажу чесно: головний претендент на булаву - чахлик невмирущий. Буквально через кілька місяців він - законний пенсіонер. От і сидів би собі на березі річки з вудкою. 
Що найстрашніше для пересічного обивателя? Ну, звичайно, та модель демократії (або дурократії чи дармократії), яку в буквальному сенсі слова до "посиніння" (!) захищає Ющенко.
Ми, жінки, не злі, відпустимо їх з богом на пенсію, навіть з блогом "антибабським...".
А прийде Юля до влади - то же на місцях за умови рівної конкуренції ми точно обскакаємо яників і ющів місцевого розливу. 
Тільки й нам теж досить вже під телевізором кофтинки в'язати "а la Юля". Треба таки хоч раз, хоч серед ночі, кожному мужикові в вухо відправити переконливий месидж: "Бабофобія не пройде!" No passaran!
      


Влучно:

Коли блазень стає королем  це трагедія для блазня, коли король хворий блюзнірством  це трагедія для країни! (Неда Неждана)



"Бійцівський клюб" по-українськи

За короткий час напрочуд багато дізналась про педофілію. Виявляється, ця "полуничка" дуже поширена у вищих ешелонах влади практично у всіх країнах. Але... Коли у нас президент дає приклад відкритого ігнорування презумпцією невинності, то мене аж "шляхи трафляють". А потім мандрую блогами. І відлуння цієї безцеремонності колосальне. Диву даєшся - хлопчик-відмінник, аспірант, що виїхав за кордон для продовження навчання, тими самими словами поливає абстрактно БЮТ як партію "педофілів і вбивць". А що можна чекати від двірника чи продавщиці насіння? Боже мій, яке щастя, що жінкам нібито не притаманне це збоченя. Юлі дуже пощастило. Система критики ЮВТ з усіх боків у нас така: Ти підписала угоду - значить продала державу, зрадила національні інтереси; Не підписала угоду - значить продала державу, зрадила національні інтереси. А далі можете продовжувати: реагує на грип - значить..., не реагує на грип - значить те саме; піднімає зарплату - значить, не піднімає зарплату - значить те саме і т. п. Парадокс, але тому, хто називав ЮВТ місіс Проїдання, відверте загравання з електоратом і ПР сходить з рук - "чистих". Я вже не здивуюсь, коли скажуть: Юля асистувала "депутатам-педофілам" (сама я хлопців з БЮТ вважаю жертвами пошуків компромату на неї), Юля "замовляла" Гонгадзе, Юля поміняла "трубу" на російські діаманти.
Пішла жорстока гра без правил, наш політикум сьогодні - це "бойцовский клуб". Недарма, кажуть, що автор сценарію цього фільму українець за походженням. А що ми? "Бомжацькі" арени! - рвемось у перші ряди, свистимо, і не скриваємо блиску в очах. Скільки там залишилось раундів до кінця? То ще по пиву і чіпси?

  

16 листопада 2009

Гиценкові процентики

Ні, я без іронії. Подивилась кілька голосувань в інтернеті і з подивом відзначила, що Гриценко - другий! Безперечно, він мав претензію на свій "голос", але ж фактично, як і Янукович, нічого не робить. Але процентики капають. Українці це цінять. Звісно, що коли до урн прийдуть люди з мозолями, то навряд чи Гриценкові щось світить. Але серед певних прошарків на нього ведуться втомлені від перетягування канату. Просто, щоб не складати компанію тим, які репетують благим матом "Всєх сдєлаю, всєх на три букви!". Таким чином, Гриценко акумулює певний прошарок, не без освіти і не без моралі. Думаю, у другому турі ці процентики можуть бути Юлиними. І справа не в цинізмі (моєму), просто чомусь багато хто до останку відвертається від Юлі, хоча знає - іншого виходу нема. Причин багато. У тому числі не треба скидати з рахунку дуже просту річ: Юля - жінка... Невже і в ХХІ столітті прийдеться доказувати, що ми не гірші ленінських "кухарок"?..

15 листопада 2009

...жити стало веселіше...

Після кількох днів домашнього карантину вийшла на плошу рядом з домом - і в мене аж голова закрутилась! Боже мій - скільки навколо мужніх, привітних чоловічих облич! Мимоволі вирівняла спинку, попрвила шаль... Це ж скільки поглядів у мій бік! І думаю, що так почуває себе кожна жінка. Беручи до уваги, що жінки в Україні складають більшість населення, а половина з них (офіційно чи неофіційно) позбавлена чоловічого опертя - то нарешті тонус всіх самотніх і ображених різко піде вгору. Погляньте, скільки гідності на цій "шоповій" головній пиці (пиках - вони подвоюються, потроються...), а яка благородна сивина, а тут один навіть без галстука до тебе назустріч, а там - подивіться, зовсім молоденький? Хто се, хто се! Симпатичний дизайнер з ющенківської нації...
Я так схвильовано розглядала геть невпізнану площу, що не помітила, як під'їхала Поля зі своїм благовірним на "Запорожці" (це так тепер називається). А коли сіла розчервоніла в авто, то ми ще довго говорили про наше "веселіше" життя, але нашу розмову може викреслити цензура з моралі...

14 листопада 2009

Хто ще до зграї найслабших?

Кажуть, вибори пригнічують підсвідомість. Сьогодні тільки кандидатів порахували, а вже в повітрі такий густий політичний смоґ! Компромати, жовтизна, сексуальна стурбованість - все це густо лягає на пришиблені новини дня. Осінь розчісує свої облисілі інтелектуальні звивини перед початком президентських перегонів. Але, відай, інтелект у цих іграх особливо незатребуваний.
Причини для оптимізму є? Є. Сьогодні навіть найобережніші політексперти визнали спілку між Януковичем і Ющенком, а до них в чергу підтягуються й інші на чолі з хваленим Тігіпком. Союз антитимошенківських сил росте на очах. Це чудовий сигнал для всіх тих, хто за Юлю. Адже це неписане правило - об'єднуються тільки проти сильних. І наша Юля - сильна, це добре нюхом чують її конкуренти, з яким би виразом обличчя вони не говорили зовсім інше. Несуть в ломбард навіть свою репутацію прижухлу, лиш би отримати на руки міраж покорення політичного олімпу.
Ну, потіштесь ще трохи, поки годинникова стрілка добігає до моменту істини. Від того і настрій гарний. Добраніч!
 

13 листопада 2009

"Як голий по бані..."

Новий перл від Януковича - "як голий по бані..." Юля у нас - фонетик, Ющенко - лексиколог, Янукович - фразеолог. Вчіться, діти.

Але якби ще хто-небудь Ющенкові пояснив, що таке демократія!... а то носиться він з цим словом по передвиборчих віче, як голий... Гм... Гм... Якщо вже говорити про мутанти - то маємо нині в Україні  мутант-демократію. Слова іскрять в усі боки, обпльовуєють тебе з ранку до ночі, з дисплея, з шпальт газет, з екранів телевізорів... А головний шаман країни мене лякає, що ми можемо втратити такі безцінні здобутки... Краще вже наступний президент гАлАсує, але все ж менше чутиму мову підворотні і урків, яку так весело тиражує його величність Журналіст з дипломом "від Кислинського".  

11 листопада 2009

«Кисень нації»

Антидепресант - це ліки, які більш важливі для українців, ніж таміфлю. Поля не пам’ятає, а я з покоління дружнього і веселого «одобрям-с». Так от колишнє «одобрям-с» під чуйним керівництвом Ющенка перетворилося у брудну ідеологічну машину «поливам-с». З інфомаційною екологією у нас гаплик, і, слава Богу, про це вже пишуть не поодинокі представники «гнилої» інтелігенції. Майже всі пять років у зашморгу Ющенка безкінечний «поливам-с». 
Поля потішається, що наш обранець все нові і нові словечка вивчає, дуже здібний до філології виявився, ось вже Юля у нього «бомж». А сам він? «Кисень»!? Наївний, хоч би хто-небудь пояснив з його оточення, у що перетворюється перероблений кисень у замкнутому просторі. А ми зі своїм хуторянством таки відгороджуємось від світу з реактивною швидкістю, заколупуємо кватирки, зачиняємо всі ставні – причому все це за власною волею непохитного будівельника «нації».
Вже і Європі каже він - зась! «Я сам «киснем» забезпечу свою націю! Навіщо нам медикаменти? Скоро ось знов «прославлений» 33-й будемо згадувати для підняття духу. Ударимо «голодомором» по «грипомору»!     

у пошуках good news

Поки Геня відпочиває, займусь-но я писаниною)
Днями прийшло в голову шукати добрих новин. Організували цілу пошукову компанію. Геня шарилась укр.нетівським порталом по регіональних змі, я шукала Україну в світовій пресі. Люди! Це капєц! По-перше, в нас нема жодного сервісу на зразок російського Inopressa, а ті нечисельні видання, які раз на місяць ліниво вдаються до огляду, здебільшого політично упереджені й шукають негативної оцінки. Що ж світ про нас говорить? Ну ясно що! В нас грип, газ і МВФ. Відгадайте, який характер тих публікації? Але чого очікувати, коли ми самі добряче постарались створити жалюгідний імідж. Хоча останнім часом мене вже доймає паранойя, що це ми не самі... Таке враження, що йде цілеспрямована атака на мозок середньостатистичного українця з метою пригнітити, навіяти депресію. І це по всіх фронтах. І з усіх інфо-джерел: від загальноукраїнських до регіональних, на тв, в інтернеті, в сільських газетках з туалетного паперу - усюди гонки за чорнухою. Як не знайшлось "гарячих" новин, краще повторять блювотне старйо. Загнали людей, які щось роблять, в одне місце і дублюють "подвиги" люмпенів. Ви колись давали інтерв'ю? Я часом маю таке щастя. Смішно спостерігати за акулами пера: десь начулися, що треба шукати "перченого", "гостренького" і давай випитувати. А компетентності - нуль. І ж ніколи зайвий раз не підготується, не почитає (хоч вікіпедію:)), щоб питання адекватні задавати, а все доїть з тебе жаління та голосіння. А фіг вам!
Я не чокнута, і знаю, що проблем купа, і не збираюсь самонавіюватись перед дзеркалом: "Все добре, все добре, я сказала, все добре, блін!!! ))" Або як ошпарена імітувати оптимізм. Але і в іншу крайність мене так просто на загнати. Україна класна! І не тільки ТОДІ... за козаків та трипільців (?), а ТЕПЕР. Журналістика в нас скурвлена та жовтушна - це правда, але ж є блоги, жж, соціалки. Треба щось придумати, нє?
Далі буде... )

10 листопада 2009

Хіт сезону вибори-2010



Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось - життя прекрасне,
Так, життя прекрасне, а вона.'

Приспів:
А вона, а вона, все сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так вже в світі повелося -
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі уста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Приспів:
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

Лиш вона, лиш вона...

Слоган "Вона" перевершив за популярністю всі разом взяті передвиборні агітки. 90 відсотків скалозубів, де вже не пхали це енергетиче "вона". І такими креативними себе відчувають, що де там! Втім, є і дотепні переробки, але вони займають всього 1 процент. Конкурувати з ними ми не збираємось. Просто любимо цю щемливу пісню, яку колись написав Кость Москалець, кажуть, для Галини Пагутяк. 
Вже кілька років після прем'єр, коли спадає шалена напруга і просто тішишся тому, що "вижив" у колі друзів, я стала традиційно замовляти своєму улюбленому "виночерпію": Ну, давай... І тоді він по-змовницьки киває мені головою і включає цю пісню. І нема таких серед нас, щоб не переставали жувати. Господи, цей Москалець - геній одного твору, але якого! Як треба нам, дівобабам, щоб був Хтось, сильний і ніжний, той, хто може захистити навіть на відстані словом і мовчанням!
А в мене таке питання - хто ж за Юлю так проспіває, хто захистить її, як не наша спільнота? 
Поля, звичайно, покивавши на мої зворушливі спогади, тут же починає розкодовувати трохи "затемнний" зміст пісні у світлі виборів.
- Хіт класний! По русифікованих містах я знаю, хто їздить,- всі кандидати з агітацією. І про дешеве вино зрозуміло, це про те лайно, що гонять на неї звідусіль лохи слідом за своїм головним  - презіком. І те, що друзів небагато. Це теж точно. 
- Не вірю, друзів багато, та чогось вони "не висовуються". Ось он-лайн голосування переглянула. Чи не абсурд, що на politiko, скажімо, всеукраїнським улюбленцем виявляється. Тягнибок?
- Ну, це ж його ресурс, чим би дитя не тішилось, лиш би зі смолоскипами вночі не лазило. Мене інше цікавить, що значить оце «сидітиме одна»? Це з Юлиною то активністю? Може виправити треба на «не сидітиме»?
- Тоді в лапкакх треба.
- Бог з тобою, відразу в асоціаціях яникова параша згадується. Перехрестись?
- То що тоді?
- А я знаю. Це означає сидітиме на троні влади, бо як не крути, а бути їй Президентом, ще й Прем'єром на додачу, якщо всі мужики геть скомпрометують себе.
- Приймається. Ну, давай, включай!..

А якщо серйозно, то як би хотілось хоч у сні побувати у тісному колі однодумців, як було колись на Майдані... І на майданятах... І щоб всі ми, взявшись за руки, співали: "А вона, а вона..."  
- Ну ти і фантазерка! Зрозуміло одне: Лиш вона, лиш вона / скаже нам "Життя прекрасне!"
- Тут ти маєш рацію абсолютну: 




Так, життя прекрасне, а вона...


08 листопада 2009

Марш "Прощання МВФ" у виконанні Ющенка

Сьогодні у Ющенка свято. Нарешті він досяг того, чого регулярно домагався. МВФ помахало нам ручкою. Ющенко втер сувору чоловічу сльозу і відразу направив перст в бік нашої Попелюшки. Це правда талан - тупо оцінювати довкілля, як самому хочеться, по-інфантильному вперто, біле називати чорним і навпаки. Завтра він буде отримувати лаври героя - це ж треба так вправно підставити ніжку Юлі!.. Будуть аплодисменти. А те, що постраждає від цього вся Україна - хіба йому вона потрібна?
Слухайте, а чи є ще в світі президент, щоб так наполегливо псував репутацію своєї держави?
Поля задала мені загадку: коли я чула добру звістку від президента? Не пригадала.
Уявіть собі сім'ю, де папаня маманю на всіх кутах називає "лярвою", а дітей обливав слізьми, бо  їм вона на морозиво не дала.
Слухайте, це ж не по-українськи. Українка точно такого "папаню" з валізою відправила би слідом за МВФ.  

Притча

Ранок. Дзень-дзелень.
- Спиш?
- Та я вже відбиваюсь на блогах від юлефобів.
- Молодчина! Чула, що Юля завтра їде в Луцьк. Щось мені здається даремно вона туди-сюди мотається. Тільки підстав для обвинувачень з піару набереться, як бліх.
- Дєтка, не трусь. Хочеш, я розкажу тобі притчу з життя, і ти зрозумієш логіку таких поїздок.
- Ну давай.
- Коли прийшли до влади "яники", вони обкарнали інститут, де мій колишній працював. Холєра його знає, може й потрібна була та оренда, бо інститут би ноги витягнув. Але на паперах все чисто-файно було, у тому числі й обладнання двору з фонтанами за рахунок орендаторів, і т. д, і т. п. Але насправді місили ми болото по вибоїнах, носили взуття на ремонт і почували себе, як каже наш президент, в "жопі". Ось так собі пройшло чимало років, і все обіцянками годували. А тут раптом чутка пройшла, Ющенко до нас їде, як-не-як стратегічний заклад!.. І тут всі заворушились!...

Ніколи не забуду видовища: дощ шпарить, робітники каміння носять, навколо машини начальничків вишикувались, як охорона. Так я поверталась з роботи... А зранку 70 відсотків зеленої плитки вже було встелено. І ліхтарі засвітили. І закінчили всю цю спринтерську епопею за день. Ось тобі і приїзд шишки! Правда, як ти здогадуєшся, ніякий Ющенко до нас не приїхав, але двір тепер у Славка - цяця. Намотала на вус мораль?
- Так точно! А Юля - не президент, вона точно приїде!..

Школа злослів’я




Приблизний діалог Поліни і Євгенії за кавою 7 листопада
- Ти бачила список? - Звичайно, їх 16. - Буде 18. - Більше того, я вже порахувала, що Юля у бюлетені буде тринадцята. - Там що, за алфавітом? - Еге ж. Я вже так і так рахувала, тринадцята виходить. - Ну, це підстава. Зараз знов почнуть «диявольським наводженням» лякати. - Кепсько, нічого не скажеш. А з другого боку – це не Юля, якщо вона не використає будь-яке западло на свою користь. - І то правда! - Посперечаємось? Не буде вона тринадцятою! - А я кажу – буде, тільки їй це, навпаки, не зашкодить, а допоможе. - Ну чого тоді сперечатись? - А на «Politiko» ажіотаж довкола Тягни-вбока. - Дивилась, ну ж - лікар за фахом, сьогодні вони в фаворі. - Але ж фото йому якесь підібрали – з такою пащекою!?. І так ним вже дітей лякають. - Зате Пабат – справжній тобі Голівуд. - Не люблю низьколобих чоловіків, правду кажуть – недалекі. - А мені подобається Тігіпко. - Хі-хі… - Правда, подобається. Це французький чоловічий шарм. І знаєш, толкові речі говорить. - Але ж – комсомольський вожак. Сьогодні десь п’є щось міцніше, свято ж їхнє. А в фужерчик французький сльози «кап-кап». - Та ну тебе. Комсомольський – не так вже погано. Іншого шляху піднятись для амбітної людини не було. Ось тепер так дійсно всяке сміття сплило. - Може ти й маєш рацію. Цей Кролик – таке вже неприємне, таке демагогічне створіннячко, а теж у вожді-месії лізе. - Не згадуй краще. - А Гриценко? -Симпатичний дідусь. Тільки харизми – нуль. - І не дідусь він зовсім. - Та знаю. Але тільки випурхнув, і то позбивавши гроші у людей (!), і то відразу у своєї дружини на «Дзеркалі тижня» починає Юлю обзивати… Ось тобі і мораль. А ще кажуть про якийсь адмінресурс. - Невже всі чоловіки такі брутальні? Це того що слабкі, перелякані… Крім Тігіпка, хі-хі. - Ну добре, вмовила, візьмемо його прем’єр-міністром. О’кей? - Авжеж! Він один серед них, що виріс з дитячої пісочниці. А всі інші власне корчать з себе суперменів. - Не говори. Як можна отому Януковичу-медведику з такими лапищами, з такими бабками, з такою величезною дивізією в Раді – і нічогісінько не зробити, лише штани протирати… - Тут трохи тихіше. Все-таки у компанії з Ющенком вони таки багато чого втнуть. - Це так. Ажіотаж страшний. Добре кажуть: не можна поставити Україну на коліна, коли вона стоїть на вухах. - Адже фактично щоранку починається істерія звідусюди!. Народ, робимо зарядку, раз, два, хором: «Ми не любимо Юлю!», і три – пук-пук-пук!.. - Нічого, зате на газі зекономимо! - А «лідер нації» по-моєму оживає!

- Облиш. Я вже давно для себе вирішила. Знаєш, що таке «Ющенко»? Це такий термометр – він все говорить, що гарячка, погано, і було так погано, ой-ой-ой, і зараз так погано, так погано, а буде ще гірше… А нації укольчики потрібні, хоч би якусь пігулку випити… - Або 10 кілометрів пробігти зранку, як Юля робить. Слабо? - Мені не слабо. - Взагалі, видужати можна просто, для початку пропоную викинути термометр. - Гарна ідея. І кава була непогана.

«Патрульна» програма. Проект.

Гендерний опір
Набридло бути безмовними свідками, як з усіх боків «тузять» ЮВТ. Часом заслужено, але здебільшого безпідставно. Так чи інакше таким чином «обтирають ноги» об кожну жінку, якій споконвічно приписують роль статиста або «одобрямса».
Хай чоловіча солідарність відчує, що таке жіноча солідарність, і почне рахуватись з нами.
Юля – не свята, вона – віддзеркалення всіх жінок України водночас, молодих і старих, україномовних і російськомовних, західних і східних. Що головне? Енергія, адекватність, відвага, оптимізм, європейськість. І ВОНА таки дійсно працює.
Досить шукати месій. Треба йти за нею і з нею, бо нема ніякої довіри до повністю скомпрометованих чоловіків.
За що Ти стояла/в на Майдані? Ми не хочемо випікати коровай для неграмотного пенсіонера з кримінальним минулим.
Не бійся швидкості і карколомних Юлиних піруетів. Ніхто не буде видумувати велосипедів, а лише надолужувати втрачене дорогою, проторованою європейцями.

Далі буде

Місце зустрічі змінити не можна

Історія ця почалась давно. У нашому місті на розі вулиць двох полум’яних революціонерів Олександри Коллонтай і Павла Дибенка є така собі кав’ярня у підвалі добре збереженого сецесійного дому. Символічне перехрестя цих імен додає якусь енергетику. Мені, ось, чомусь пахне у кав’ярні часником. А Поля крутить своїм «французьким носом» через парфуми «Красная Москва», які використовують у залі для курців замість ароматизатору. А взагалі була ще одна причина, чому ми вибрали цю кав’ярню в один з вітрових понеділків. На дверях підвалу, оббитих звичайною пластмасою, чомусь збереглась клямка у стилі модерн. Ото вже добре була причеплена, ще до Коллонтай, певно, але точно до Дибенка.
І коли берешся за ту клямку, чуєш знайоме скреготіння важких дверей, спускаєшся вузькими сходами вниз, то відразу забуваєш про всі негаразди нагорі. З Полею ми любимо потеревенити геть про все. Її «охвіст» якраз навпроти вікон мого шефа. І якщо він експропріює мій законний вихідний, то ми неодмінно «маякнемо» одна одній і зустрічаємось біля клямки.

Якось добряче «проїхавшись» по «Годині пик» Шустера, Поля запитала мене: «А ти за кого?». Відповідь на пароль виявилась правильною: «За Юлю звичайно, не за тих же імпотентів!». «То ми Тигрюлі?» - сміючись запитала вона. Ось так і була створена нова спільнота. А з часом з’явився спортивний азарт. Хоча без партійних квитків, але засідання ми проводимо регулярно, а деякі протоколи (нетаємні) навіть вивісимо на блозі.
Так що вперед, до перемоги!